Ейдетична пам'ять

Перший глухонімий хлопчик – чотирирічний Саша Штепа, який заговорив і почув на очах всього залу під поглядом Тамари Григорівни Машкіної, про що розповідається у статті Т. Федорової «…А Саша почув і заговорив», надрукованій у Зіньківській районній газеті (Полтавської області) за 28.04.1990. Пізніше були інші, не менш дивовижні зцілення.

…А Саша почув і заговорив

І ось до нас в район приїхала Тамара Григорівна Машкіна, власкор республіканської газети «Сільські вісті». Прибула вона як довірена особа кандидата в народні депутати української РСР. Її здібності цілительки добре відомі всім, тому багато жителів району звернулося з проханням провести лікувальні сеанси. Тамара Григорівна погодилася. На один із сеансів потрапив з бабусею та дідусем і Саша. І якими ж були їх радість і здивування присутніх, коли хлопчик підвівся і вимовив: «А де моя баба?». І це тільки після першого сеансу. Бабуся помітила, що він став реагувати на звуки. Відвідавши кілька сеансів Тамари Григорівни, Саша добре чує, говорить окремі слова, намагається будувати речення. Коментарі тут, як кажуть, зайві.

Схвильована, зі сльозами вдячності і радості на очах підходить до Тамари Григорівни багатодітна мама, телятниця колгоспу імені Кірова Марія Михайлівна Народа. Її хлопчик – п’ятирічний Сергійко мав такі ж недуги, як і Саша. Він знаходиться на лікуванні в спецгрупі в Гадячі. Всі зусилля лікарів позитивного результату не дали. Коли Тамару Григорівну запросили трудівники колгоспу імені Кірова, на сеансі була і Марія Михайлівна з сином. Відразу відчула, що хлопчикові стало краще. Зараз він чує, намагається говорити. Всього кілька сеансів відвідав Сергійко, а результат відчутний.

І такі приклади непоодинокі. Кілька малюків, приречених на глухоту і німоту, після сеансів Т. Г. Машкіної почали говорити і чути.

–Спасибі, Тамаро Григорівно! Ви повернули мені мову, я вільно говорю, можу спокійно спілкуватися з людьми.

Це механізатор колгоспу імені Чапаєва Іван Олександрович Гусак. З семирічного віку він почав заїкатися, а зараз йому більше сорока. І ось сеанси Т. Г. Машкіної допомогли Івану Олександровичу.

Олександр Чугуєвець у листі до Тамари Григорівни пише, що йому хочеться закричати від радості на весь світ, адже він, завдяки їй, вільно говорить.

Раніше ми мали нагоду познайомитися з можливостями Т. Г. Машкіної в періодичній пресі, в передачах програм «120 хвилин», «Добрий вечір, хліборобе!», «Вечірній вісник» та інших. В одній з газет було вміщено фото, на якому зображені Т. Г. Машкіна і А. М. Кашпировський, а під знімком підпис: «Лише їм двом в світі вдалося провести  унікальні операції». Мова йде про обезболювання хірургічних операцій.

Професор Дельва, виступаючи по українському телебаченню і розповідаючи про методи лікування Тамари Григорівни, зокрема наголосив: «Вона може прекрасно лікувати неврози, інші хвороби нервового походження».

Сьогодні талант і слава Т. Г. Машкіної  незаперечні. Вона учасник багатьох  нарад, симпозіумів, конференцій як у нашій країні, так і за рубежем. Виступає з доповідями, звітами, ділиться досвідом, розповідає про методи її психологічного впливу на людей. Вона цілком і повністю довела, що її методами модна лікувати такі недуги, які сьогодні, на жаль, не піддаються, або слабо піддаються медицині.

У кінці 1988 року в нашій країні створено Всесоюзний комітет по проблемах енергоінформаційного обміну в природі при правлінні Спілки наукових і інженерних товариств СРСР. Основне його завдання – координувати дослідження в області біоенергетики, наук, які вивчають феномени біолокації, ясно- бачення, телепатії, телекінезу та інші таємничі властивості людської психіки. На кількох нарадах цього комітету була присутня і виступала з доповідями Тамара Григорівна. Багато медичних світил цікавилися методами лікування Т. Г. Машкіної.

Її пошта надзвичайно багата. Щодня приходить кілька десятків листів, де люди дякують за лікування, просять допомоги.

Автор цієї публікації мала нагоду переконатися, як люди усно і в листах висловлювали прихильність щодо її таланту, запрошували провести ще хоч кілька сеансів. Не рахуючись з часом, власним здоров’ям, Тамара Григорівна не відмовляла людям, які потребують її допомоги. Вона провела сеанси для трудівників колгоспів імені Чапаєва, імені Куйбишева, імені Кірова, імені Ватутіна, імені Шевченка, імені Петровського та інших. Та не тільки колгоспники були на них присутні. Їх відвідали жителі Зінькова, району, приїжджали навіть з інших районів  Полтавщини і областей республіки. І нікому Тамара Григорівна не відмовляла. Її безкорислива допомога спрямована на поліпшення здоров’я людей.

–Я приїхала у ваш район на численні прохання і запрошення. Не винагорода і слава мені потрібні, я надаю допомогу безплатно. Ще раз хочу переконатися, на що я здатна. Іноді підходять люди, просять допомогти, а я не знаю, чи зможу здійснити вплив на їх хворобу, а під час сеансів виявляється, що можу. Тому не тільки лікую, а й вивчаю себе. Завжди звертаюся до присутніх, щоб вони написали, який вплив здійснила на організм, які зміни сталися у здоров’ї, загальному самопочутті. Я розумію, що лікувати не маю права, оскільки маю журналістську освіту. Однак вважаю: свої можливості могла б використати на благо людей. Скажімо, могла б проводити загальнооздоровчі сеанси, навчати колективи аутотренінгу. Зрештою, шляхом навіювання можна пропагувати високі моральні норми і цінності. Впевнена, це було б на користь справі. У всякому разі шкоди від цього не було б ніякої.

Тамара Григорівна Машкіна – журналіст, з чоловіком виховують чотирьох дітей. На це також іде багато часу, сил і енергії. Та скрізь встигає ця чудо-жінка, хоч під кінець дня буває такою втомленою. Але збирає в собі сили, щоб наступного дня поринути у вир службових і сімейних турбот, зустрічатися з людьми, читає, вивчає пошту, дає відповіді на листи. Така вона, Тамара Григорівна Машкіна, звичайна і незвичайна жінка. Хто вона? Журналіст чи екстрасенс? У ній вдало поєднані висока професійна майстерність з природним талантом цілительки, велика любов до людей і бажання завжди допомогти.

Т. Федорова